Словник української мови (1927)/кривдний
◀ кривдиця | Словник української мови К кривдний |
кривдно ▶ |
|
Кри́вдний, а, е. Обидный, несправедливый. Цінування, складене українським народом Москві і москалям, не повинно бути кривдне за-для Москви. Левиц. (Правда, 1868, 449).