Словник української мови (1927)/кривдити
| ◀ кривда | Словник української мови К кривдити |
кривдиця ▶ |
|
Кри́вдити, джу, диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296.
| ◀ кривда | Словник української мови Борис Грінченко К кривдити |
кривдиця ▶ |
|
Словник української мови — К
кривдити
Борис Грінченко
1927
Кри́вдити, джу, диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296.