Словник української мови (1927)/краєць
| ◀ краєвий | Словник української мови К краєць |
краєчка ▶ |
|
Кра́єць, йця, м. Кусок. Хліба не стало, випросив був краєць у чоловіка. Мир. ХРВ. 216. *Ум. Кра́йочок. Вона видерла за-для Пилипка шматок мнякої палянички або крайочок булки. Мирн. I. 310. См. Окра́єць.