Словник української мови (1927)/краяти
◀ краяння | Словник української мови К краяти |
краятися ▶ |
|
Кра́яти, кра́ю, єш, гл. 1) Резать, разрезывать. Яблучко крають. Грин. III. 10. Краяти коровай дрібненько. Мет. Опанас поставив чарку, оселедець крає. Мкр. Н. 2) Кроить. Сукню крайте. Грин. III. 101. 3) — се́рце. Раздирать, разрывать сердце, *терзать. Не край мого серця. Мет. 12.