Словник української мови (1927)/красний
| ◀ краснивечко | Словник української мови К красний |
красно ▶ |
|
Кра́сний, а, е. 1) Прекрасный, красивый, хороший. Не родися красна, та родися щасна. Ном. № 1674. За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже який! МВ. I. 23. Ой я знаю, ой я знаю, чого мила красна: перед нею й поза нею впала зоря ясна. Нп. Ти, козаче молоденький, слова твої красні. Мет. 107. Хто б мав таке слово пишне да красне, щоб так як на картині змалював той манастирь. К. ЧР. 99. Красний сей світ! Федьк. 2) Кра́сна ді́вка. а) Созвездие Девы. б) Радуга. Чуб. VII. 575. *3) Кра́сне ве́рем'я. Хорошая погода. Черемш. *4) Кра́сне письме́нство. Беллетристика. Комаров. Бібл. Ум. Красне́нький, красне́сенький.