Словник української мови (1927)/коштувати
◀ кошторис | Словник української мови К коштувати |
кошуленька ▶ |
|
Коштува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Котл. Воно коштуватиме їх не багато. Канев. у. *Мене (мені) це дорого коштує. Сл. Нік. 2) = Куштува́ти.