Словник української мови (1927)/кочувати

by Борис Грінченко

◀ кочування

Словник української мови Борис Грінченко К кочувати

кочуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Кочува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Кочевать. Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном. К. МХ. 38. Отари кочують по степах. О. 1862. V. Кух. 29. Кочуючи тепер, уже зімою, від куреня до куреня і від будинка до будинка, Шевченко опинивсь на весіллі. К. ХП. 18. 2) Вести, препровождать. Я повернувсь до бідашки, — два гайдуки ймили, ой імили та кочуют гет до отамана. Шух. I. 199.