Словник української мови (1927)/коцур
| ◀ коцкати | Словник української мови К коцур |
коцурник ▶ |
|
Ко́цур, ра, м. Кот. Желех. Кіт ко́цури во́зить. Кот мурлычет. Вх. Лем. 425.
| ◀ коцкати | Словник української мови Борис Грінченко К коцур |
коцурник ▶ |
|
Словник української мови — К
коцур
Борис Грінченко
1927
Ко́цур, ра, м. Кот. Желех. Кіт ко́цури во́зить. Кот мурлычет. Вх. Лем. 425.