Словник української мови (1927)/кохатися
◀ кохати | Словник української мови К кохатися |
кохітник ▶ |
|
Коха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Любить друг друга. Нехай же нас поховають і хрест укопають, та щоб люде дивувались, як ми вірненько кохались. Мет. 98. 2) — з ким, в кому́. Любить кого. Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. Шевч. Нема тії дівчиноньки, що я в їй кохався. Мет. 3) — в чому́. Заниматься чем с любовью, любить что-либо, находить наслаждение, удовольствие в чем-либо. Пан дуже кохався в городах. Кв. Кохайтеся в правді! Сніп. У скупощах не кохайся! Ном. № 4675. *4) — до чо́гось. Питать любовь к ч.-н., питать склонность к ч.-н. Всякий кохається до грошей. Крим. 5) Воспитываться, нежиться. Ти тільки й звикла на чаях та на сахарях кохатись. Куди ж тебе наняти, таку пановиту? Харьк.