Словник української мови (1927)/котючий

by Борис Грінченко

◀ котюра

Словник української мови Борис Грінченко К котючий

котючка ▶

Київ: Горно, 1927

Котю́чий, а, е. 1) Легко катящийся. Бач, які котючі гроші — швидко вже й роскотились. — Котючий вітер низався поміж деревом безлистим. МВ. II. 113. 2) Плодовитый (о животных).