Словник української мови (1927)/кострубачити
| ◀ кострубач | Словник української мови К кострубачити |
кострубонько ▶ |
|
*Коструба́чити, чу, чиш, гл. Ерошить. Вона з радощів почала кострубачити його голову. Мирн. Повія, III. ЛНВ. 1919. I. 42.
| ◀ кострубач | Словник української мови Борис Грінченко К кострубачити |
кострубонько ▶ |
|
Словник української мови — К
кострубачити
Борис Грінченко
1927
*Коструба́чити, чу, чиш, гл. Ерошить. Вона з радощів почала кострубачити його голову. Мирн. Повія, III. ЛНВ. 1919. I. 42.