Словник української мови (1927)/кострубань
| ◀ коструб | Словник української мови К кострубань |
кострубатий ▶ |
|
Коструба́нь, ня, м. Со вз'ерошенными волосами, шерстью, перьями. А кому з нас, небого, ти здоровльом озвалась? — Отому коштрубаневі… що в середині. — А то був вітер. О. 1861. XI. Свид. 50.