Словник української мови (1927)/костомаха

Костома́ха, хи, ж. 1) = Костома́ра. Желех. *Хочу його підвести, а він як костомаха. Борд. 2) Назв. стерти в галицк. песне. А як прийде тая костомаха… я ій скажу: «будь здорова, свахо!»