Словник української мови (1927)/корх
| ◀ коругов | Словник української мови К корх |
корцівка ▶ |
|
Корх, ха, м. 1) Мера длины в ширину ладони или в четыре пальца. В старі годи, бач, на ціп міряли корхами. Харьк. г. Виріс як ячменик на корх, що тілько на голу косу косити. Черн. у. Виріс на три корхи вгору. Г. Барв. 347. *Трохи не на корх лежало на шляху пилу. Мирн. ХРВ. II. 300. 2) Щепотка (земли). І то не наш корх землі, що нам очі закриють. Ном. № 1499.