Словник української мови (1927)/кортіти
| ◀ корсетка | Словник української мови К кортіти |
кортячка ▶ |
|
Корті́ти, корти́ть (кого́ и кому́), гл. безл. Не терпеться, тянуть к чему, хотеть и желать чего-нибудь. Кортить литвинка скоринка. Ном. № 5013. Хто язик держить за зубами, то того нічого не кортить. Ном. № 1106. Як ріжуть птицю, то аж дріжу, так мене кортіло напиться тієї крови. Стор. МПр. 30. Кортить таки тобі домівка.