Словник української мови (1927)/коротко
◀ короткість | Словник української мови К коротко |
короткозорий ▶ |
|
Ко́ротко, нар. 1) Коротко. Гарно, та коротко. Ном. Ко́ротко жи́ти. Быть недолговечну. 2) Кратко. Тепер скажемо коротко, що Шрам Паволоцький… сам удавсь до Тетері. К. ЧР. 411. Ум. Короте́нько.