Словник української мови (1927)/короткий

by Борис Грінченко

◀ коротитися

Словник української мови Борис Грінченко К короткий

короткість ▶

Київ: Горно, 1927

Коро́ткий, а, е. 1) Короткий. Короткий той веселий вік дівочий. Левиц. Пристав з короткими гужами. Ном. 2) Краткий. *І показали коротшу дорогу. Лепк. 3) Коро́тка годи́на, коро́ткий час. В выражении: Бода́й на те́бе коро́тка годи́на (коро́ткий час)! = Бода́й на те́бе короте́ча! Вх. Зн. 28. Ум. Короте́нький, короте́сенький.