Словник української мови (1927)/корок
| ◀ короїда | Словник української мови К корок |
королева ▶ |
|
Ко́рок, рка, м. 1) Каблук. Чуб. VII. 431. Один чобіт на підкові, а другий на корку. Нп. Чоботи на височенних корках пошиє, щоб не швидко зносились. Г. Барв. 516. *2) Пробка. Сл. Нік. Ум. Ко́рочок. Черевички на корочках височеньких. МВ. II. 77.