Словник української мови (1927)/кородитися

by Борис Грінченко

◀ корода

Словник української мови Борис Грінченко К кородитися

кородкий ▶

Київ: Горно, 1927

Короди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Жаловаться на боль. Як прийшла косовиця, то й жінка кородиться. Ном. *2) Упираться, сопротивляться, артачиться. Він не хоче, кородиться. Екат. г. Сл. Яворн. Та чого ти, дурна, кородишся? Мирн. III. 266.