Словник української мови (1927)/коробка
| ◀ коробен | Словник української мови К коробка |
коробочка ▶ |
|
Коро́бка, ки, ж. 1) Род корзины из липового луба или дерева. 2) Деревянная мера, преимущ. для сыпучих тел. Дают мені, матусенько, жита по коробці. Нп. З коро́бки молоти́ти. Молотить, получая как плату часть вымолоченного зерна. Сим. 196. Нехай же він іде до старшого брата і попросить хліба; як не дасть, то нехай у нього молотить з коробки. Стор. Иди до попа та ставай на жито, шоб скосити, перевезти і змолотити; та не ставай за гроші, або з коробки. Мнж. 127. Ум. Коро́бочка.