Словник української мови (1927)/коренистий
◀ кореневий | Словник української мови К коренистий |
коренити ▶ |
|
*Корени́стий, а, е. 1) Твердый как корень. 2) Имеющий много корней. Сл. Яворн. 3) Многосемейный. Рід у мене коренистий. С. Ситківці Лип. у. Ефр.