Словник української мови (1927)/кордон
◀ кордований | Словник української мови К кордон |
кордюк ▶ |
|
Кордо́н, ну, м. Граница, кордон. Від цісарського (остріяцького) кордону їдуть підзамчем… а далі мостом. Св. Л. 214. Ой звідкіль ти? — З-за кордону. Гринч. III. 673.