Словник української мови (1927)/копійчина
| ◀ копійчаний | Словник української мови К копійчина |
копільник ▶ |
|
Копійчи́на, ни, м. 1) Копейка. Перепадає було там сяк так копійчина за копійчиною. Левиц. 2) Деньги. Та вже став і на свою копійчину збиватись. Кв.