Словник української мови (1927)/копійка
| ◀ копій | Словник української мови К копійка |
копійчаний ▶ |
|
Копі́йка, ки, ж. 1) Копейка. У Попівці хліб по копійці, у Перекопі хліб по копі. Ном. 2) Деньги, капитал. Скотинку попродала і стала собі з копійки жити. Кв. Як стали хазяйнувать, так де та й копійка набралась! Зараз і почав скуповувать землю. О. 1861. X. 29. Ум. Копі́єчка. А я оддала братові всі до копієчки, що взяла за худобу. МВ. *Як одну́ копі́єчку. Все дочиста, все сполна. Вісім сотень як одну копієчку заплатив. Мирн. III. 86. *Склада́ти (збива́ти) копі́єчку до копі́єчки. Отлагать деньги. Продає Мотря молоко глечечок по глечечку, складає копійку до копієчки. Мирн. ХРВ. I. 68. *Души́ти копі́йку. Скопидомствовать, копить деньгу. Старий таки, нівроку, скупенький був, любив душити копійку. С. Пальчик Звен. у. Ефр.