Словник української мови (1927)/копиш
| ◀ копичка | Словник української мови К копиш |
копишитися ▶ |
|
Копи́ш, ша́, м. Палочка, заостренная в виде лопаточки, — для копания земли (у детей). Зробив копиш, — он шо діти на вулиці пічки копають, та й ходе кругом криниці, підкопує її. Мнж. 90.