Словник української мови (1927)/копирсати
| ◀ копиляк | Словник української мови К копирсати |
копирстка ▶ |
|
Копирса́ти, са́ю, єш, одн. в. копирсну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Ковырять, ковырнуть. Сів на приспі, похилив голову і все щось по піску паличкою копирсає. Кв. Знай копирсає сліпуючи то очіпки, то рушники. Кв. 2) Только с. в.: полететь, упасть куда. Пошлю Енея до Плутона, або і сам в ад копирсну. Котл. Ен. VI и Слов.