Словник української мови (1927)/копилитися

by Борис Грінченко

◀ копилити

Словник української мови Борис Грінченко К копилитися

копилиця ▶

Київ: Горно, 1927

Копи́литися, люся, лишся, гл. 1) Родить вне брака ребенка. Угор. *2) Чваниться, задаваться. І такої, — копилиться й сам не знає чого. Пир. у., Конон.