Словник української мови (1927)/консул
| ◀ консоляція | Словник української мови К консул |
конт ▶ |
|
Ко́нсул, ла, м. 1) Консул. З Росії… втікло три чоловіки… От — що робить? У Галац, до німецького консула. КС. 1883. IV. 738. 2) В старинной бурсе: род надзирателя за учениками. Втікайте з бурси: вас тепер не знайде ні консул, ні трибун. К. ПС. 68.