Словник української мови (1927)/коновід
| ◀ коновальський | Словник української мови К коновід |
коновка ▶ |
|
Конові́д, во́да, м. 1) Приводящий на ярмарку для продажи лошадей, *конский барышник. Коноводи, воловоди, люлешники, табашники, шилники, милники, селяне, городяне, міщане… добрі люде! А сходьтесь, сходьтесь, сходьтесь!.. Я щось скажу». Из выкликания на базаре. КС. 1882. III. 600. 2) Конокрад. А вже циганів, отих коноводів… що обдурюють народ, так і не розминешся. Кв. II. 323. *Оце пісня кругла, кругла… батько злодій-коновід, отакий увесь мій рід. Нп. Пир. у., Конон.