Словник української мови (1927)/комірець
| ◀ комір | Словник української мови К комірець |
комірка ▶ |
|
*Коміре́ць, рця́, м. 1) Ум. от ко́мір. 2) Углубление в оконной раме для стекла. Екат. г. Сл. Яворн.
| ◀ комір | Словник української мови Борис Грінченко К комірець |
комірка ▶ |
|
Словник української мови — К
комірець
Борис Грінченко
1927
*Коміре́ць, рця́, м. 1) Ум. от ко́мір. 2) Углубление в оконной раме для стекла. Екат. г. Сл. Яворн.