Словник української мови (1927)/комін
◀ комишуватий | Словник української мови К комін |
комір ▶ |
|
Ко́мін, на, м. = Ко́мин. З верху криші по ріжках шпилі, а наверх коміна вертиться по вітру залізний півень. К. ЧР. 209. Ум. Коміно́к, коміно́чок. Щоб ліжко там було і коміночок, і огонь щоб горів. Рудч. Ск.