Словник української мови (1927)/компонувати
| ◀ компонування | Словник української мови К компонувати |
компонуватися ▶ |
|
Компонува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Составлять, сочинять. Отой дід і співав, і компонував пісні й думки. Стор. Дуже письменний був і вірші компонував. Стор. 2) Выдумывать, интриговать. Пане осауле полковий, побійся бога! Мені здається, що ти щось недобре на нашого пана полковника компонуєш. К. ЧР. 323. *3) Комбинировать. Сл. Нік.