Словник української мови (1927)/комишник
| ◀ комишитися | Словник української мови К комишник |
комишуватий ▶ |
|
*Коми́шник, ка, м. 1) Разбойник, живший (в старину) в тростнике в низовьях Днепра. Комишники тії жили по комишах і очеретах. Було йде чумак, то вискочать, обдеруть. ЗОЮР. I. 75. *2) Накладка из тростника при запорожских ча́йках. Сл. Яворн.