Словник української мови (1927)/комисар
| ◀ коминяр | Словник української мови К комисар |
комиш ▶ |
|
Комиса́р, ра, м. 1) Комиссар. Чого вже не робили тії старости й комисари з городовими козаками. К. ЧР. 12. 2) Исправник. Добре було жити, поки не писали пани комисари хлопців у некрути. Нп. Я бачив сам таких і може б показав, да цур йому! боюсь: розсержу комисара. Греб. 368. Ум. Комиса́рчик. Приїхали комисарчики, зі Львова писарчики господу записати, де має король стати. О. 1862. IV. 19.