Словник української мови (1927)/комизитися
◀ комизистий | Словник української мови К комизитися |
комин ▶ |
|
Комизи́тися, зю́ся, зи́шся, гл. 1) Капризничать, упрямиться. Коли б вона та не бісилась, замовкла і не комизилась. Котл. Ен. *2) Белениться. Як почав у ту крутню встрявати та чужих наговорів слухати, то й скомизився. Мирн. III. 132.