Словник української мови (1927)/коляка
| ◀ коляк | Словник української мови К коляка |
коляндра ▶ |
|
Коля́ка, ки, ж. Увелич. от кіл. У иншого сокира за поясом, у того коса на плечі, а другий притяг із колякою. К. ЧР. 258. *Де це ви такого коляки собі доп'яли. Пир. у., Кон.