Словник української мови (1927)/колотнеча
| ◀ колотівка | Словник української мови К колотнеча |
колотник ▶ |
|
Колотне́ча, чі, ж. Ссора, спор, драка, свалка. Тіки на поріг, аж там така смертенна бійка та колотнеча діється. Харьк. Смерть запанувала там, де недавно був гармідер і колотнеча. Левиц. Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Мир. ХРВ. 87.