Словник української мови (1927)/колоти
| ◀ колотвиця | Словник української мови К колоти |
колотися ▶ |
|
Коло́ти, лю, леш, одн. в. кольну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Колоть. В серце коле. Шевч. Голкою колов. Гринч. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові. Левиц. 2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Ном. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Посл. 3) Убивать, закалывать. (Гайдамаки) прибігли туди, давай колоть орендаря і всіх жидів. ЗОЮР. 4) Резать (свиней). 5) Раскалывать. Тріски колоти. Гринч. *6) — о́чі. Упрекать, укорять. Сл. Нік.