Словник української мови (1927)/колодій
| ◀ колодиця | Словник української мови К колодій |
колодка ▶ |
|
Колоді́й, дія́, м. 1) Колесник. Левч. Ходи, ходи, колодію, зо мнов ночувати. Гол. II. 470. 2) = Колода́ч. Я йому такого колодія викував, що хоч куди. Хата, 122. 3) Понедельник сырной недели, когда привязывают коло́дку 2. Ном. № 528. Справля́ти колодія́. Пировать, выпивать на деньги, полученные как выкуп от коло́дки. О. 1861. X. Свидн. 62. *4) Шутливое имя, которое дают на Масленице чурбану, будто-бы родившемуся на свет от женщины. Показує баба вім той рубанець і дають йому мня: «колодій». Крим.