Словник української мови (1927)/колодочка
| ◀ колодовбина | Словник української мови К колодочка |
колодрочка ▶ |
|
Коло́дочка, ки, ж. 1) Ум. от коло́дка в указанных значениях. 2) Черенок ножа. Г. Барв. 463. 3) Подбор деревянный, обтянутый кожей. Чуб. VII. 431. Ввійшов молодий парубок в крамній сіренькій козачині, в чоботях на колодочках. Левиц. Пов. 181. 4) Деревянная выпуклая часть седелки, — к ней прикреплены металлические дужки для пропуска черезседельника. Вас. 160. *5) Мн. Колодочки́, чо́к. Оперение. В колодочки́ вби́тися. Опериться, вирости, войти в силу. Курчата саме в колодочки вбиваються. С. Пальчик Звен. у. Ефр. Воно ще тоді в колодочки вбивалося. Кон. III. 392. У колодочки не вбився, а вже сотнями ворочає. Мирн. III. 131.