Словник української мови (1927)/колобродити
| ◀ колобок | Словник української мови К колобродити |
коловатень ▶ |
|
Колобро́дити, джу, диш, гл. Куралесить. Еней добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Котл. Ен. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить. Нп.