Словник української мови (1927)/коливорот
| ◀ коливо | Словник української мови К коливорот |
колисанка ▶ |
|
Коли́воро́т, ту, м. = Коло́ворот. Коливорот — ще й помальований зеленим — на ланцюгах ходив, обкований був. І на стовпі бляшане півпівника: куди вітер, туди й він обертався та чергинькав. Св. Л. 77.