Словник української мови (1927)/кокіль
| ◀ кокиняк | Словник української мови К кокіль |
кокірчики ▶ |
|
Кокі́ль, ко́лю, м. = Кукі́ль. Не вродила мні пшениця, но кокіль і метлиця. Чуб. V. 168. Ходила дівочка по полю, звила собі віночок з коколю. Мет. 138.
| ◀ кокиняк | Словник української мови Борис Грінченко К кокіль |
кокірчики ▶ |
|
Словник української мови — К
кокіль
Борис Грінченко
1927
Кокі́ль, ко́лю, м. = Кукі́ль. Не вродила мні пшениця, но кокіль і метлиця. Чуб. V. 168. Ходила дівочка по полю, звила собі віночок з коколю. Мет. 138.