Словник української мови (1927)/козелець

by Борис Грінченко

◀ козел

Словник української мови Борис Грінченко К козелець

козелок ▶

Київ: Горно, 1927

Козе́лець, льця, м. 1) Козел. Вибіг козелець… наставив рожок. Грин. III. 52. 2) Статив в виту́шці. 3) Снаряд, подкладываемый мельниками под рычаг при поднимании жернова с целью ковки последнего. Галиц. Мик. 481. 4) = Козе́лок. *Ішли дівки по козельці. Нп. Пир. у., Конон.