Словник української мови (1927)/ковтьобина
| ◀ ковтьоба | Словник української мови К ковтьобина |
ковтюх ▶ |
|
Ковтьо́ба, би и ковтьо́бина, ни, ж. 1) Оставшееся на луках после половодья углубление в земле, наполненное водою и заросшее осокою. А вже кабана то шукай де-небудь біля ковтьоби. Черном. и Крем. у. Там така твань та такі ковтьоби, що й волами звідтіля не виїдеш. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. *2) Бранное слово. А ти, бісова ковтьобо, чужі пальчики лижеш? Мирн. III. 59.