Словник української мови (1927)/ковпак
| ◀ коворот | Словник української мови К ковпак |
ковпачистий ▶ |
|
Ковпа́к, ка́, м. 1) Колпак, шапка. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак. Мет. 194. 2) Род посуды? Як я була в свого батька дівкою, то вмивалася з ковпака орілкою, а втиралася білою хустиною. Гринч. III. 358. Ум. Ковпачо́к. Ізігнувся і підскочив, ще й поправив ковпачок. Чуб. V. 20.