Словник української мови (1927)/кобенити
| ◀ кобеля | Словник української мови К кобенити |
кобень ▶ |
|
Кобени́ти, ню́, ни́ш, гл. Ругать, поносить. Кричав буцім то навіжений і кобенив народ хрещений, як водиться в шинках у нас. Котл. Ен.
| ◀ кобеля | Словник української мови Борис Грінченко К кобенити |
кобень ▶ |
|
Словник української мови — К
кобенити
Борис Грінченко
1927
Кобени́ти, ню́, ни́ш, гл. Ругать, поносить. Кричав буцім то навіжений і кобенив народ хрещений, як водиться в шинках у нас. Котл. Ен.