Словник української мови (1927)/книжник
| ◀ книжковий | Словник української мови К книжник |
книжницький ▶ |
|
Кни́жник, ка, м. Книжник, любитель книг; большой грамотей. Одно из пожеланий на крестинах новорожденному: Щоб був великий книжник! Мил. 27. З мене не великий книжник. О. 1862. VIII. 9.