Словник української мови (1927)/клякати
| ◀ кляк | Словник української мови К клякати |
кляковий ▶ |
|
Кляка́ти, ка́ю, єш, с. в. кля́кнути, кну, неш, гл. Становиться, стать на колени. Ой як дівча ся улякло, на коліна пред ним клякло. Гол. I. 237. Клякни, клякни, жено моя, буде стята гловка твоя. Гол. I. 172.