Словник української мови (1927)/кльока
| ◀ кльок | Словник української мови К кльока |
кльокати ▶ |
|
Кльо́ка, ки, ж. = Кво́чка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає кльокою, яка кльоче. Шух. I. 238.
| ◀ кльок | Словник української мови Борис Грінченко К кльока |
кльокати ▶ |
|
Словник української мови — К
кльока
Борис Грінченко
1927
Кльо́ка, ки, ж. = Кво́чка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає кльокою, яка кльоче. Шух. I. 238.